Вертится голова, как вкладка на закладках
Вот и наступила та ночь, когда я решила заморочиться по полной программе. Расколоть свою рутины, как дуршлаг, и окунуться в мир, где закладки ходят по нашему организму, словно богомолы на огороде. Мысли в голове плавают, словно караси в пруду, и нет силы в бою, чтобы не вдохнуть этот дурман.
Нюхать, нюхать и нюхать я решила, и заметила, как все начало вокруг меня приобретать новые оттенки. Как будто мир превратился в настоящий цирк, где каждый акт обдуман до мельчайших деталей. И я стала самым главным артистом этого шоу.
Закладки, как бабушкины сундуки с секретами внутри
Итак, только что купленные закладки лежали на столе передо мной. Дождь за окном создал идеальную атмосферу для прогулки ночью. Я сжала их в кулаке, словно судьбу держала в руках. А ведь всего лишь несколько миллиграмм, и я отправлюсь в путешествие по вселенной своих чувств.
Какими словами описать этот невероятный кетамин? Может, снег, который тает на языке и оставляет приятное ощущение прохлады? Или, может быть, пушистый котик, который мягко ласкает тебя своими лапками? Не знаю, не знаю,
блин, таких слов просто нет.
Но зато как звенят эти закладки в ушах…
Рассеянная музыка в голове
Они берут меня за руку и ведут через этот лабиринт моих мыслей. Путь узкий и опасный, но мне все равно. Я хочу ощутить каждую нервную клетку, которая отзывается на волшебные заморыши. |
В свое время я оттопырилась, паль не проглотила, и теперь сижу на гребне волны, которая качает мое сознание. Наши умы переплетены с другими наркотиками, словно корни гидропона, который всхож на этих самых закладках.
Невозможно сравнить этот опыт с чем-то другим. Ты проваливаешься во что-то глубокое, где каждая клетка твоего тела пробудила свой потенциал. И ты понимаешь, что ты жив, и что вместе с этими закладками можно все – даже летать. Но нет, ты хочешь лишь ощутить каждый миг и увидеть, как краски перепутались вместе.
Многие не поймут этого, они просто примут во внимание только плохое. Но это блаженство, словно глоток свежего воздуха после дождя. Я летела и плавала, словно дельфин в океане своих фантазий. Я рисовала этот мир своими глазами, и он менялся вместе со мной.
Закладки становятся тоньше, время расплывается в пространстве
Время переставало существовать, оно вспыхивало и гасло, словно светлячки в полной темноте. И я просто наблюдала, как все происходит. Каждый звук становился громче, каждое движение – значимее. Я была в том месте, где все возможно.
Но на закладки наступает утро
А когда утро наступает, закладки тают в твоих руках, словно конфеты, которые нельзя съесть. И ты понимаешь, что все это было твоим путешествием, твоим уроком, который ты должна пройти.
И я вижу мир с другой стороны, и уже не могу забыть, что было. Мои закладки теперь лежат в шкатулке, а в голове играет песня, которую я напела для себя. И я снова туда попаду, но теперь с другой улыбкой на лице.
Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т